Як винесенням степеня "винести" собі мозок
Ось такий, величенький, але в цілому нескладний для перетворення вираз:
значення якого вимагається знайти. Якщо роздивитися вираз у дужках, то у зменшуваному побачимо основну логарифмічну тотожність , що у нашому прикладі дорівнюватиме
, а у від'ємнику - необхідність представити основу логарифма 9 як
і "знести" показник степеню підлогарифменого виразу. Словом,
І усе б то нічого, але біда в тому, що обчислення того ж прикладу на калькуляторі дає зовсім іншу відповідь:
Як бачимо, не 256, а тільки 12. Що ж пішло не так?
На цьому етапі розв'язування у середньостатистичного "борця з логарифмами" зазвичай настає стадія заперечення очевидного і починається перевірка умови, перерозв'язування прикладу ще раз, ще раз і ще раз, на іншому листочку, іншою, "розумнішою" ручкою, обчислення того самого на другому, третьому, ..., n-му калькуляторі допоки в голову не приходить, нарешті, рятівне "то помилка в задачнику" (ну а як же без цього, сам такий! 😃). От тільки проблему усе це так і не вирішує: відповіді не спів-па-да-ють!
А "винним" в усьому є "квадрат" при підлогарифменому виразі другого логарифму:
Поки він стояв собі на своєму місці, то робив підлогарифмений вираз додатним, але як тільки ми його винесли попереду логарифма - усе: логарифм перестав існувати, бо його підлогарифмений вираз став менше нуля:
. Ось у цьому собака й зарита! Як тільки ми це врахуємо і після винесення "квадрата" підлогарифмений вираз візьмемо по модулю, записавши не
, а
, то усі "чудеса" закінчаться і ми отримаємо правильну відповідь:
Мораль: прибираючи парні степені з підлогарифмених виразів, стежте, щоб через це перетворення не зробити ці вирази від'ємними. Ну, а раптом що - модуль вам у поміч!

